Переведення на неповний робочий час за ініціативою роботодавця: права працівників та умови відмови

Трудове законодавство України дозволяє роботодавцям в односторонньому порядку змінювати графік роботи своїх підлеглих. Керівництво має право запровадити або, навпаки, скасувати режим неповного робочого часу для конкретної посади чи спеціальності. Проте такі дії є законними лише за умови, що на підприємстві відбуваються реальні зміни в організації виробництва та праці (згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України).

Коли повинні попередити про зміни?

Терміни інформування працівників про зміну істотних умов праці залежать від того, чи діє в країні особливий правовий режим:

• У мирний час: Роботодавець зобов'язаний офіційно повідомити співробітника про переведення на неповний робочий день щонайменше за два місяці до запровадження змін.
  
  
• В умовах воєнного стану: Діють спрощені правила. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України № 2136-ІХ, правило двомісячного попередження тимчасово не застосовується. Повідомити працівника про новий графік та зміну умов оплати праці можна безпосередньо перед їх запровадженням.
  
  

Що буде у разі відмови працівника?

Співробітник не зобов'язаний погоджуватися на нові умови, якщо вони його не влаштовують. Якщо зберегти попередній графік роботи неможливо, а людина відмовляється працювати на умовах неповного часу, трудовий договір розривається.

У такому випадку звільнення відбувається за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці).

Фінансові гарантії при звільненні

Держава гарантує матеріальну підтримку працівникам, які втратили роботу з цієї причини. Відповідно до ст. 44 КЗпП, при звільненні через незгоду з новими умовами праці, роботодавець обов'язково має виплатити вихідну допомогу. Її сума повинна становити не менше одного середньомісячного заробітку звільненого працівника.

Про це повідомлено на сайті ФПУ.